Чорний, білий, зелений, червоний, синій, оранжевий, коричневий і сірий-кольори ізоляційних оболонок електричних проводів зазвичай мають своє символічне значення. Тому, встановлюючи нові освітлювальні прилади, окрім вимикання автоматичного вимикача, ви також повинні визначити значення кожного кольорового проводу, який зустрічається.
Спочатку електроенергії для житлових будинків у Сполучених Штатах не було систематичної системи кольорового кодування, і не було навіть стандарту для її належного використання. Невдовзі після того, як Едісон представив електричне світло в 1879 році, страхова індустрія почала видавати рекомендації з безпеки. Перший офіційний набір інструкцій з'явився в 1881 році, охоплюючи здатність адресації, ізоляцію та встановлення. Однак він не класифікував кольори проводів.
У 1882 році Національна асоціація пожежних страхувальників (NBFU) також прийняла перші правила безпеки. У 1893 році Національна асоціація електричного страхування почала намагатися уніфікувати різні вказівки та правила електроустановок у штатах, запропонувавши національний стандарт кодування для монтажу електропроводки освітлювальних установок та установок електропостачання.
Перший Національний електричний кодекс (NEC) був запропонований NBFU в 1897 році, але він також нехтував питаннями стандартизації кольору проводів. Пізніше, у 1928 році, NEC оновила свої стандарти, однією з вимог було встановлення кольорового коду для проводів заземлення, який став білим або природним сірим. Ці кольори також було заборонено використовувати на живих і нейтральних проводах.
У 1937 році компанія NEC запровадила іншу систему кольорового кодування, що дозволяло використовувати-дроти з кольоровим кодуванням у «багато-розгалужених ланцюгах», вказуючи, що три-розгалужені ланцюги мають використовувати чорні, червоні та білі дроти. Більше гілок можна додати додаткові кольори, наприклад жовтий і синій.
У 1953 році NEC змінила колір дроту заземлення на зелений або оголений дріт. Зелений колір також заборонено використовувати на проводах (таких як живі та нейтральні).
У версії NEC 1971 року реалізовано кольорове багато-галузеве кодування, хоча білі, природні сірі, зелені та жовто-зелені смуги все ще зберігалися, і ці кольори також були заборонені для проводів заземлення. Цей стандарт відмовився від жорстких вимог щодо кольорового кодування проводів ланцюгів, оскільки не було достатньо кольорів для розрізнення систем, напруг і ланцюгів.
Наразі в Сполучених Штатах заземлюючі дроти мають зелений, жовто-зелену смужку або оголений дріт; нульові дроти повинні бути білого або сірого кольору; дроти під напругою можуть бути чорними, червоними, синіми, жовтими, помаранчевими або жовтими залежно від напруги.
Ці стандарти кольорів-на основі США; інші країни мають різні коди (у Канаді дуже схожі). Наприклад, в Австралії та Новій Зеландії використовується той самий колір проводів заземлення, що й у США, а їхні нейтральні дроти сині або чорні. Крім того, дроти під напругою можуть бути будь-якого кольору, крім заземлення та нейтралі. Червоний і коричневий рекомендовані кольори для одно-фазних проводів, а червоний, білий і синій — для багато-фазних проводів під напругою.
Великобританія нещодавно (2004) змінила свою систему відповідно до вимог Міжнародної електротехнічної комісії (ЄК). Колір проводу заземлення (жовто-зелені смуги) залишається незмінним, але колір нейтрального проводу змінюється з чорного на синій. Подібним чином однофазні дроти-, раніше червоні, тепер коричневі. Крім того, маркування та кольори для багато-фазних ліній у Великобританії змінилися: L1 змінилося з червоного на коричневий, L2 з жовтого на чорний, а L3 з синього на сірий.
